0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Стихи которые учат в школе українською

«Моя рідна школа» — збірка віршів про школу

МОЛИТВА

Боже! Дай нам силу й розум,
Щоб ми в школі добре вчились,
Віру теплу, серце чисте,
Щоб неправді не корились.

Нам усім даруй здоров’я,
Згоду – учнівській родині.
Дай твій захист, волю й долю
Нашим людям в Україні.

ВЕРЕСЕНЬ

Ходять хмари в небі синім,
Місяць Вересень прийшов,
Сповнивсь вереском пташиним
Тихий затишок дібров.
Позлітавшися у зграї,
Різне птаство молоде
В крилах сили набирає
І відльоту в вирій жде.
Бо пташки дзвінкоголосі
Знають – літа вже нема.
Хоч і тепло ще та осінь
Вже підходить крадькома.
І набравшись сил за літо,
Галасливі, як пташки,
Знов ідуть до школи діти
І сідають за книжки.

АНДРІЙКО-ШКОЛЯРИК

Андрійко наш уже школярик:
Іде з портфеликом в руці,
А в ньому зошити й букварик,
Пенал, і ручка, й олівці.

Михайло Маморський

ЧОГО Я ВЧУСЯ?

Вдома вчить мене матуся,
В школі вчить мене учитель
І сама я пильно вчуся
Рідним словом говорити.
Вчусь не тільки говорити,
А й читати і писати,
Щоби здивувались діти,
Щоб раділи мама й тато.
Щоб пішла між люди слава,
Щоб сказали: «От, дитинка!
Пильна, мудра і ласкава
Ця маленька українка!»

Василь Фетисов

ХТО ЧОГО ВЧИТЬСЯ

Звірі – в хащах лісових,
Риби – в водах річкових,
птиці поміж віток
учать своїх діток…
Коли риби виростають,
добре плавають в воді,
птахи високо літають,
звірі бродять по землі.
А людина виростає –
Їздить! Плаває! Літає!
Одкриває, пізнає
геть усе, що в світі є.

Павло Грабовський

ДО ШКОЛИ

Ну, прокидайтеся, діти:
Ранок – до книжки пора!
Сонечко вспіло залити
Все посереду двора!

Швидше вдягайтесь до школи!
Кращі прогаєте дні, –
пізно вертати, – ніколи
їх не завернете, ні!

УСТАВАТИ РАНО ТРЕБА

Рано-вранці крізь віконце
Зазирнуло в хату сонце.

Я збудив Марійку знову
На зарядку на ранкову.

Вже Марійка учениця –
Довго спати не годиться.

Усміхнулось сонце з неба:
— Уставати рано треба!

ДО ШКОЛИ

Так сонячно-ясно довкола
І тануть хмаринки вгорі.
До школи,
До школи,
До школи
Сьогодні ідуть школярі.
Врожаями ниви достигли,
Багрець пломеніє з дібров.
До книги,
До книги,
До книги
Душа поривається знов.
Дозріли калинові гронця
Над ними ясніє блакить
До сонця,
До сонця,
До сонця,
Як спів наша мрія летить.
Відколи, скажіть нам, відколи
Цей вересень з нами рідня?
До школи,
До школи,
До школи,
Ведуть нас дороги щодня.

ШКОЛА

Школо наша, школо,
Приголуб нас, мила,
Пригорни усіх нас,
Як голуб під крила.
Ти нас всіх научиш,
Як на світі жити,
Як зло оминати,
Як добро чинити.
Бджілоньки – на квіти,
Дітоньки – до школи,
Там збирають мудрість,
Як мед у полі бджоли.

За матеріалами: Методичні рекомендації до першого уроку 1-го класу «Моя рідна школа», Черкаси 2008. Автори-укладачі: Гаряча С.А., завідувач лабораторії дошкільної та початкової освіти; Добровольська Л.Н., методист лабораторії дошкільної та початкової освіти.

Більше віршів про школу:

Теплі вірші про школу

Закінчилося красне літечко, і знову з розпростертими обіймами нас зустрічає школа. Перший дзвоник, запах квітів та фарби у класі, радість зустрічі з друзями та улюбленими вчителями… Ти так скучив за однокласниками — і в думках закрутилися невгамовні рими… Спеціально для Тебе та всіх окрилених поезією я підготував красиві вірші про школу.

Обирай вірші про клас та однокласників, а також вірші про школу та вчителів і розкажи на святі 1 Вересня. Нехай замріяна муза поезії надихне Тебе та друзів на досягнення ще більших висот у новому навчальному році.

Вірші про дружний клас знадобляться не лише для шкільних свят. Їх можна перечитувати у будь-який час, самому чи з друзями. Вони піднімуть настрій, навчать цінувати міцну дружбу, яка зароджується у шкільні роки. Ну а якщо Ти хочеш від душі посміятися, обирай смішні вірші про школу, які я підібрав для Тебе.

Прекрасні вірші про школу, Перший дзвоник та першокласників

Завтра в школу!

Маю зошит, маю книжку,
Он лежать вони на ліжку.
Маю читанку й буквар,
Значить, справжній я школяр.
Хоча бігаю, як вітер,
Та вже знаю кілька літер.
Їх навчилась від татуся,
Решту в школі я навчуся.
Залишайся вдома, лялько!
Хоч мені тебе і жалко,
Ти іще не підросла –
І для школи ще мала.

Перше вересня

Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.

Осінні дарунки

Наталочка-школярочка
Вже ростом немала.
Вона цієї осені
У перший клас пішла.
В дарунок першокласниці
Щасливий день приніс
І яблука-антонівки,
І мідний цвіт беріз.
Навкруг сади пишалися
У зелені, в красі.
Школярка дарувала
Свої гостинці всім.
Вона ішла веселою
По росяній землі.
І з нею привіталися
Курлики-журавлі.
До неї посміхалися
Дорослі й школярі.
Вона ж про них читала
В своєму букварі.
Про їхню дружбу щиру,
Про школу, рідний дім
Школярочка напише
У зошиті своїм.

Перший дзвоник

Літо стернями пішло,
Входить осінь у село.
Я люблю рум’яну осінь.
Над садами чисту просинь,
Молотарки спів у полі,
Перший дзвоник в нашій школі,
Що нас кличе, мов зоря,
До книжок, до букваря.
Я нарву найкращих квіток,—
Купчаків, жоржин, леліток,—
Принесу з росою в клас,
Де стрічає вчитель нас.
Я віддам букет барвистий,
Де блищить роса намистом,
А одного купчака
Приладнаю до дзвінка.
Ой дзвіночки срібляні,
Добре вчитися мені.

1 Вересня

Завтра зранку в перший раз
Я іду у перший клас!
Але я іще ніколи
Не збирав портфель до школи.

Що ж покласти у цю сумку.
Покладу пенал і гумку,
Ведмежатко і лопату,
Білочку руду, хвостату,

М’яч, пухкесеньку подушку,
На обід — смачну пампушку,
Тракторець, машину, мило!
Ой, як швидко звечоріло.

Я іду у перший клас
Завтра зранку перший раз.
Хто б тепер мені сказав,
Чи я все в портфель поклав?

Дощик допоміг

Працювала Ганночка
День при дні,
Поливала квіточки
Запашні.
Із вітрами й хмарами
Дощик біг.
Він маленькій дівчинці
Допоміг.
Помагав тій дівчинці
Дощ не раз —
Піде вона з квітами
В перший клас.

Вірші про школу, вчителів та учнів

Перша вчителька

Букварі і читанки,
Парти в два ряди.
Наша перша вчителька
В серці назавжди.
Сонце світлі зайчики
Сипле у шибки.
Кришать крейду пальчики,
Пишуть палички.
Скільки розгадали ми
З нею загадок!
Скільки прочитали ми
Віршів і казок!
Добре нам читається —
Вчителька всміхається.
А як хтось не зна —
Хмуриться вона.

До школи

Так сонячно-ясно довкола
І тануть хмаринки вгорі.
До школи,
До школи,
До школи
Сьогодні ідуть школярі.
Врожаями ниви достигли,
Багрець пломеніє з дібров.
До книги,
До книги,
До книги
Душа поривається знов.
Дозріли калинові гронця
Над ними ясніє блакить
До сонця,
До сонця,
До сонця,
Як спів наша мрія летить.
Відколи, скажіть нам, відколи
Цей вересень з нами рідня?
До школи,
До школи,
До школи,
Ведуть нас дороги щодня.

Вересень

Ходять хмари в небі синім,
Місяць Вересень прийшов,
Сповнивсь вереском пташиним
Тихий затишок дібров.
Позлітавшися у зграї,
Різне птаство молоде
В крилах сили набирає
І відльоту в вирій жде.
Бо пташки дзвінкоголосі
Знають — літа вже нема.
Хоч і тепло ще, та осінь
Вже підходить крадькома.
І набравшись сил за літо,
Галасливі, як пташки,
Знов ідуть до школи діти
І сідають за книжки.

Я збираюся до школи

Я збираюся до школи,
Вже немало знаю слів.
Вчить матусенька поволі,
Щоб читати я умів.
Букву Б — бабуся вчила,
Букву Т — татусьо наш,
Букву М — матуся мила,
Букву Д — дідусь Панас.
Букву О-ля сам знайшов я —
То сестриччине ім’я.
Буква В — Вкраїна, воля,
С — то вся сім’я.
Сам стараюся шукати
Хоч би букву в день одну.
Вчусь до купочки складати:
Ма-ма, баб-ця і ді-дусь.
Щоб в житті чогось навчитись,
Не соромити рідню, —
Вчуся також я числити,
Рахувати, ох, люблю!
Два горішки й три горішки,
Тож у сумі буде п’ять,
Так щодень поволі, трішки,
Я навчився рахувать.
А тепер уже без бабці
І без мами й дідуся
Порахую в хаті тапці,
Усі гривні в татуся.
Я збираюся до школи
Й так чекаю того дня!
Вчить мене, хоча й поволі,
Наша згідна вся сім’я.

Головна професія

Спитай у тата і у мами,
Які професії у них.
Професій різних є чимало,
Сповна їх вистачить на всіх!
Та є одна поміж професій,
Якої вчаться у житті.
Вона для кожного найперша,
Якої вчитимешся й ти!
Учитель, лікар та геолог,
Письменник, слюсар чи кресляр —
Всі називають головною
Одну професію — школяр!
Бо всім відомо, що без школи,
Без знань, що мусиш там набуть,
Не станеш у житті ніколи
Тим, ким в дитинстві мрієш буть!

Світла мить

Отакий, як у букварику,
Із букетом у руках,
Чом спинився ти, школярику,
Серце в грудях, наче птах?
Як складав ти в ранець зошити!
Як чекав щасливих днів!
Щоб до сліз перетривожити,
Перший дзвоник продзвенів.
За порогом – вітру витівки,
Шелестіння верховіть.
В нашім класі
Перша вчителька
Усміхаючись стоїть.

Зворушливі вірші про шкільне життя

Шкільний дзвінок

Дзвенить, дзвенить шкільний дзвінок —
Нас закликає до навчання.
Ми поспішаєм на урок,
І знову йдемо в світ пізнання.
Тут наші любі вчителі
Нам формули життя виводять,
І научають дисциплін
Та безліч прикладів наводять.
Сидять за партами мої
Найкращі друзі в цілім світі,
Нас всіх єднають дні шкільні,
Снагою нових мрій сповиті.
Дзвенить, дзвенить шкільний дзвінок —
Перерву він оповіщає.
А після неї на урок
Учнівську всю сім’ю збирає.
І знову дзвоник кличе нас —
Спішімо, друзі, до навчання,
Бо промайне так швидко час
Й пора настане розставання.

Школа

Школо наша, школо,
Приголуб нас, мила,
Пригорни усіх нас,
Як голуб під крила.
Ти нас всіх научиш,
Як у світі жити,
Як зло оминати,
Як добро чинити.
Бджілоньки — на квіти,
Дітоньки — до школи,
Там збирають мудрість,
Як мед в полі бджоли.

Школа

Наче вулик, наша школа.
Вся вона гуде, як рій.
І здається, що довкола
Розквітають квіти мрій.
Бігають, сміються діти,
Та — лиш дзвоник задзвенить —
Стане тихо, ніби в квіти
Поховались бджоли вмить.

Я іграшки сховала
І тихо їм сказала:
— У ящику тепленько,
Ви спить, мої маленькі,
А я книжки складу —
До школи вже іду.

Заглядає у вікно
Вересень-рум’янець.
Я не сплю — дивлюсь давно
На новенький ранець.

Пахне ранець букварем
З гарними картинками.
Вранці ранець ми берем
І йдемо стежинками.

В мене квіти у руці,
А в матусі ранець.
Сипле сонце промінці
Вересень-рум’янець.

І ведуть, ведуть стежинки нас
В світлий, світлий перший клас.

Учися, першокласнику!
Відкрий науки світ.
Хай буде мрійним, радісним
В науку твій політ.

Сміливим будь відмінником,
Та честю дорожи.
Шануй батьків та вчителя
І з книгою дружи.

Будь добрим, праці відданим,
Та старших поважай.
Навчися мови рідної,
Люби свій рідний край!

Побажайте нам удачі

Що за диво-корабель
Нас везе навкруг земель?
Пливемо морями знань
Серед хвиль важких — питань.

Читать еще:  Послать куда подальше в стихах

За шкільні роки буремні
Знань набудем — будьте певні!
Обігнемо Землю з часом
З нашим дружним першим класом.

Нас робота не лякає.
Треба вчитись — кожен знає!
Тож чекаєм побажань
Під вітрилом в морі знань!

Патріотичні вірші про школу

До школи

Останній день канікул,
Мов свічка, догорів.
Готуйтеся до праці,
Маленькі школярі.
Ідіть завжди до школи
Веселі, не сумні,
Шукайте щастя, долі
В науці, у знанні.
Наука дасть вам силу
Дістатись до мети,
А Україні милій
В потребі помогти.

Веселий дзвінок

Вересень. Стежка до школи.
Дзвонить веселий дзвінок.
І через луг, через поле
Сонце спішить на урок.
Промінь лягає на трави,
Лукам навіє тепла.
Осінь стрічки золотаві
В коси дерев заплела.
Пахне прив’яленим цвітом –
З гаю, з городу, з двора.
Ми попрощалися з літом,
Ось і до школи пора.
Сміх навкруги розсипає
Дружна учнівська сім’я.
Нас біля школи стрічає
Вчителька рідна моя.
Наче весела родина,
Знову заходимо в клас.
Знаєм, що це Батьківщина
Школу відкрила для нас.

Йде Яринка

Перший, перший, перший раз
Йде Яринка в перший клас.
Перший раз за парту сіла,
Пише палички несміло.
Ох, невмілі ручки,
Неслухняна ручка.
Дівчина маленька,
Палички кривенькі.
В класі тиша, тиша, тиша.
Вже Яринка пише, пише.
Дівчинка маленька,
Літери рівненькі
І слова чудові.
Ось вам слово в слово:
МАМА, УКРАЇНА —
НАША БАТЬКІВЩИНА.

Жартівливі вірші про школу і школярів

Татків помічник

Мишко Данькові каже:
— Слухай-но,
Давай сьогодні підемо в кіно!
— Не клич мене сьогодні ти,

Я мушу таткові допомогти.
— А що йому ти будеш помагати?
— Мої уроки готувати.

Учителька сказала.

Дивується татусь:
— Чого це наш Павлусь
До школи не збирається іти?
З-під ковдри теплої синок
Подав тоненький голосок:
— Учителька сказала,
Щоб прийшов сьогодні ти.

— Хочу я спитати, — просить мати в Люби. —
Є ж якісь уроки, що найбільше любиш?
— Що тут думать довго. Це просте питання.
Найсильніше люблю в школі я урок останній.

Портфель

Портфель — мій друг і помічник,
Я до портфеля дуже звик.
І він без мене — ні на крок:
Зі мною йде він на урок.
Портфель для мене залюбки
І ручку носить, і книжки.
Я по секрету вам скажу:
Його я дуже бережу,
Хоч добре сніжної пори
На ньому з’їхати з гори!

Поезія навчання: віршики про школу та школярів

Серпень – пора відпочинку для дітвори, але вчителі і батьки у цей час вже починають готуватися до нового шкільного року. Я теж не виняток. Для усіх, кому тема школи та навчання актуальна, зібрала поетичну добірку з віршами українських поетів: Д. Павличка, Т. Коломієць, М.Сингаївського, М. Підгірянки, П. Воронька та інших. Гарного вам навчально-поетичного настрою з…

Серпень – пора відпочинку для дітвори, але вчителі і батьки у цей час вже починають готуватися до нового шкільного року. Я теж не виняток. Для усіх, кому тема школи та навчання актуальна, зібрала поетичну добірку з віршами українських поетів: Д. Павличка, Т. Коломієць, М.Сингаївського, М. Підгірянки, П. Воронька та інших. Гарного вам навчально-поетичного настрою з рядками від майстрів слова!

***
«Канікули! Канікули!» —
співає все навколо.
Канікули, канікули,
канікули у школі!

А що таке — канікули?
Це літні дні барвисті,
це час, коли нам ніколи
хоча б на мить присісти,
бо треба мчати босими
наввипередки з вітром,
з густих лісів приносити
горіхів повні відра.

Це час у річці хлюпатись,
підсмажувати спини
і зранку в лузі слухати
тонку струну бджолину…

Це час, коли за хлопцями
ми скучим, як ніколи,
і нам страшенно схочеться
скоріше знов до школи!

***
Наче вулик, наша школа.
Вся вона гуде, як рій.
І здається, що довкола
Розквітають квіти мрій.
Бігають, сміються діти,
Та — лиш дзвоник задзвенить —
Стане тихо, ніби в квіти
Поховались бджоли вмить.

***
Літо стернями пішло,
Входить осінь у село.
Я люблю рум’яну осінь.
Над садами чисту просинь,
Молотарки спів у полі,
Перший дзвоник в нашій школі,
Що нас кличе, мов зоря,
До книжок, до букваря.
Я нарву найкращих квіток,—
Купчаків, жоржин, леліток,—
Принесу з росою в клас,
Де стрічає вчитель нас.
Я віддам букет барвистий,
Де блищить роса намистом,
А одного купчака
Приладнаю до дзвінка.
Ой дзвіночки срібляні,
Добре вчитися мені.

***
Вересень. Стежка до школи.
Дзвонить веселий дзвінок.
І через луг, через поле
Сонце спішить на урок.
Промінь лягає на трави,
Лукам навіє тепла.
Осінь стрічки золотаві
В коси дерев заплела.
Пахне прив’яленим цвітом –
З гаю, з городу, з двора.
Ми попрощалися з літом,
Ось і до школи пора.
Сміх навкруги розсипає
Дружна учнівська сім’я.
Нас біля школи стрічає
Вчителька рідна моя.
Наче весела родина,
Знову заходимо в клас.
Знаєм, що це Батьківщина
Школу відкрила для нас.

***
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі —
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.

***
Учися, першокласнику!
Відкрий науки світ.
Хай буде мрійним, радісним
В науку твій політ.

Сміливим будь відмінником,
Та честю дорожи.
Шануй батьків та вчителя
І з книгою дружи.

Будь добрим, праці відданим,
Та старших поважай.
Навчися мови рідної,
Люби свій рідний край!

***
Я іграшки сховала
І тихо їм сказала:
— У ящику тепленько,
Ви спить, мої маленькі,
А я книжки складу —
До школи вже іду.

***
Перший раз малий Микола
Став збиратися до школи.
Олівця поклав у сумку,
Книги, ручку, зошит, гумку,
М’яч, перо, граблі, подушку,
На обід м’яку пампушку,
Двох ведмедиків, лопату,
Білочку руду хвостату,
Лук, і стріли, і рушницю,
Ще й пухкеньку паляницю,
Ще стільця, стола і парту
І географічну карту,
Трактора, машинку, мило –
Вже й надворі звечоріло.
Сів Миколка, дума думку:
«Чи усе поклав у сумку?»

***
Наталочка-школярочка
Вже ростом немала.
Вона цієї осені
У перший клас пішла.
В дарунок першокласниці
Щасливий день приніс
І яблука-антонівки,
І мідний цвіт беріз.
Навкруг сади пишалися
У зелені, в красі.
Школярка дарувала
Свої гостинці всім.
Вона ішла веселою
По росяній землі.
І з нею привіталися
Курлики-журавлі.
До неї посміхалися
Дорослі й школярі.
Вона ж про них читала
В своєму букварі.
Про їхню дружбу щиру,
Про школу, рідний дім
Школярочка напише
У зошиті своїм.

***
Школо наша, школо,
Приголуб нас, мила,
Пригорни усіх нас,
Як голуб під крила.
Ти нас всіх научиш,
Як у світі жити,
Як зло оминати,
Як добро чинити.
Бджілоньки — на квіти,
Дітоньки — до школи,
Там збирають мудрість,
Як мед в полі бджоли.

***
Отакий, як у букварику,
Із букетом у руках,
Чом спинився ти, школярику,
Серце в грудях, наче птах?
Як складав ти в ранець зошити!
Як чекав щасливих днів!
Щоб до сліз перетривожити,
Перший дзвоник продзвенів.
За порогом – вітру витівки,
Шелестіння верховіть.
В нашім класі
Перша вчителька
Усміхаючись стоїть.

***
Спитай у тата і у мами,
Які професії у них.
Професій різних є чимало,
Сповна їх вистачить на всіх!
Та є одна поміж професій,
Якої вчаться у житті.
Вона для кожного найперша,
Якої вчитимешся й ти!
Учитель, лікар та геолог,
Письменник, слюсар чи кресляр —
Всі називають головною
Одну професію — школяр!
Бо всім відомо, що без школи,
Без знань, що мусиш там набуть,
Не станеш у житті ніколи
Тим, ким в дитинстві мрієш буть!

***
Букварі і читанки,
Парти в два ряди.
Наша перша вчителька
В серці назавжди.
Сонце світлі зайчики
Сипле у шибки.
Кришать крейду пальчики,
Пишуть палички.
Скільки розгадали ми
З нею загадок!
Скільки прочитали ми
Віршів і казок!
Добре нам читається —
Вчителька всміхається.
А як хтось не зна —
Хмуриться вона.

***
Ходять хмари в небі синім,
Місяць Вересень прийшов,
Сповнивсь вереском пташиним
Тихий затишок дібров.
Позлітавшися у зграї,
Різне птаство молоде
В крилах сили набирає
І відльоту в вирій жде.
Бо пташки дзвінкоголосі
Знають — літа вже нема.
Хоч і тепло ще, та осінь
Вже підходить крадькома.
І набравшись сил за літо,
Галасливі, як пташки,
Знов ідуть до школи діти
І сідають за книжки.

***
Засмутилось кошеня —
Треба в школу йти щодня.
І прикинулось умить,
Що у нього хвіст болить.
Довго думав баранець
І промовив, як мудрець:
— Це хвороба не проста,
Треба різати хвоста.
Кошеня кричить: «Ніколи!
Краще я піду до школи!»

***
Так сонячно-ясно довкола
І тануть хмаринки вгорі.
До школи,
До школи,
До школи
Сьогодні ідуть школярі.
Врожаями ниви достигли,
Багрець пломеніє з дібров.
До книги,
До книги,
До книги
Душа поривається знов.
Дозріли калинові гронця
Над ними ясніє блакить
До сонця,
До сонця,
До сонця,
Як спів наша мрія летить.
Відколи, скажіть нам, відколи
Цей вересень з нами рідня?
До школи,
До школи,
До школи,
Ведуть нас дороги щодня.

Лучшие стихи — На украинском

На украинском — лучшие стихи

Освенцим — чорний табір смерті.
В дитяче серце сіє жах.
Обійми пекла розпростерті,
Та чорний попіл на губах.

І знов підйом, знов треба встати.
На серці — спогади сумні.
Хлопчині знов наснилась мати,
Як німці страчують її.

А день новий несе страждання,
Проймає тіло біль страшний.
Із вуст зірвалось запитання:
«Чому я, Боже, ще живий?

Я кожен день терплю тортури,
Мене катують лікарі.
Пускають кров, дають мікстури,
Ножами ріжуть на столі.

Померли вчора Влад та Рая.
Щасливі. Мабуть, вже в раю.
А я живий! А я страждаю!
Так забери мене, молю.

Терпіти біль не маю сили!
Тут кожен день лунає плач. ».
І знов в барак змарніле тіло,
Приніс під вечір наглядач.

Страхіття дня тепер позаду,
Ніч принесла на крилах сон.
І знов прийшла до нього мати,
У неї коси, наче льон.

Благав малюк: «Матусю, мила!
Ти забери мене у рай!».
Вона, лиш пальцем погрозила,
Злетівши геть за небокрай.

Скінчилась оберега ночі,
І день страшний вступив в права.
Відкрив хлопчина карі очі,
А сил підвестися нема.

Торкалась смерть його рукою,
Він чув, як стигла в жилах кров.
Зненацька, тихою ходою,
Солдат до хлопця підійшов.

«Вставай. Ти вільний. Чуєш, сину?
Фашист розбитий в пух і прах!».
«Ти хто?»-, спитав його хлопчина.
Солдат всміхнувся,- «Я — казах.

Зі мною Боз, з Таджикистану,
Гліб — білорус, Вано — грузин,
Сергій та Ігор — росіяни,
Та з України Северин.

Вставай!». А встати сил немає.
Малий підвівся та упав.
«Тримайся, хлопче! Так буває.».
Солдат його на руки взяв.

У цей святий, щасливий ранок
Сміялось сонце за вікном.
Ум’яв хлопчина на сніданок
Солодкий пряник з молоком.

  • 4 оценки
  • Прокомментировать
  • Нравится
  • Сборники
  • Поделиться

      Дивлюсь я на небо та думку гадаю

      Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
      Чому я не сокіл, чому не літаю,
      Чому мені, Боже, ти крилець не дав?
      Я б землю покинув і в небо злітав.
      Далеко за хмари, подальше од світу,
      Шукать собі долі, на горе привіту
      І ласки у зірок, у сонця просить,
      У світлі їх яснім все горе втопить.
      Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий,
      Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;
      Чужий я у долі, чужий у людей:
      Хіба ж хто кохає нерідних дітей?
      Кохаюся з лихом, привіту не знаю
      І гірко і марно свій вік коротаю,
      І в горі спізнав я, що тільки одна —
      Далекеє небо — моя сторона.
      І на світі гірко, як стане ще гірше, —
      Я очі на небо, мені веселіше!
      Я в думках забуду, що я сирота,
      І думка далеко, високо літа.
      Коли б мені крилля, орлячі ті крилля,
      Я б землю покинув і на новосілля
      Орлом бистрокрилим у небо польнув
      І в хмарах навіки от світу втонув!

      • 3 оценки
      • 2 комментария
      • Нравится
      • Сборники
      • Поделиться

          Я дитина українська

          • 1 оценка
          • Прокомментировать
          • Нравится
          • Сборники
          • Поделиться

              • 1 оценка
              • Прокомментировать
              • Нравится
              • Сборники
              • Поделиться

                  Коли душа від болю розривається
                  І ніщо не миле на землі.
                  До Тебе Боже лину подумки
                  О, допоможи, спаси і підкріпи.

                  Коли сум на серці, туга за домівкою
                  Я знаю, Ти в силах підкріпить
                  Дати силу, допомогу, радість
                  І про вічний дім мені розповісти

                  О, скоро прийде час, війду я в небо
                  Тоді мине і горе, і печаль
                  І радість душу огортає
                  О, скоро-скоро буду там.

                  • 1 оценка
                  • Прокомментировать
                  • Нравится
                  • Сборники
                  • Поделиться

                      Контракт зi смертю

                      Сирий в концтаборі барак
                      У серце страх липкий вселяє.
                      Знов чути гавкіт злих собак,
                      Знов постріл душу розриває.

                      А в небі — сонце та птахи!
                      І хмари, білі мов вітрила!
                      Душа заводить від нудьги!
                      Як би могла, то б полетіла

                      Туди! На схід! За небокрай!
                      Де наречений, де родина,
                      Де ллється спів пташиних зграй!
                      Там рідний край! Там Україна!

                      Але штаби й колючий дріт,
                      Скували полонянку в пута.
                      Їй став немилим білий світ.
                      Неволя, мов гірка отрута.

                      Свободи випити ковток,
                      На серці жевріла надія.
                      Крилом торкнутись до зірок,
                      Була її жадана мрія.

                      Казали в’язні їй не раз,
                      Що смерть чекає всіх в неволі.
                      Із пекла вийти мали шанс,
                      Лиш ті, хто безнадійно хворі.

                      Стиснувши міцно кулаки,
                      Юначка рішення прийняла.
                      Роздерши родимки свої,
                      Контракт зі смертю підписала.

                      Назад немає вороття
                      І час стікає, наче річка.
                      Та з кожним днем її життя
                      Згасало, як церковна свічка.

                      І ось — очікувана мить!
                      Юначка, впавши на коліна,
                      Благала німця: “Відпустить
                      У рідний дім, на Батьківщину.”

                      Але фашист все зрозумів.
                      Про її хитрість догадався.
                      На волю пташку не пустив,
                      Лише злорадно розсміявся.

                      В цей літній день зігнали всіх,
                      Кого веліли розстріляти.
                      Дівча стояло серед них.
                      Була це показова страта.

                      Біль її тіло охопив,
                      Вона здригнулась мимовільно.
                      І тихий голос прохрипів:
                      “Ну ось і все. Тепер я вільна.”

                      І через мить душа її,
                      Небес торкаючись руками,
                      На схід, до рідної землі,
                      Летіла слідом за птахами.

                      Обрати краще небуття,
                      За волі мить життя поклавши,
                      Ніж гнити в рабстві все життя,
                      Себе в неволі змарнувавши.

                      • 1 оценка
                      • Прокомментировать
                      • Нравится
                      • Сборники
                      • Поделиться

                          Матч смертi с переводом на русский язык

                          Осінь прийшла золотиста.
                          Рік сорок другий минав.
                          Змащений чобіт фашиста
                          Київську землю топтав.

                          Сльози кияни ковтали,
                          Сів супостат на престол.
                          Німці розваг забажали,
                          Здумали грати в футбол.

                          На передодні зібрали,
                          Потай киян у дворі.
                          Строго гравцям наказали,
                          Щоб поступалися в грі.

                          Перемогти у неволі,
                          Це для команди не жарт.
                          Ось на футбольному полі,
                          Стрілись «Флакельфа» і «Старт».

                          «НІ! Ми не станем рабами!»,-
                          Стисли гравці кулаки.-
                          «Тож перемога за нами!
                          Нумо! Вперед, козаки!

                          Ми не знеславимо місто!
                          Ми не програємо матч!».
                          З тріском в ворота фашиста
                          Влучив суперника м’яч.

                          Німці киянам програли.
                          Здужали наші гравці!
                          Хлопців в концтабір забрали,
                          Звідки вернулись не всі.

                          Грайте розгонисто горни!
                          Пісню співайте гравцям!
                          Слава команді футбольній!
                          Слава відважним борцям!

                          МАТЧ СМЕРТИ
                          Осень стоит золотиста.
                          Сорок второй нынче год.
                          Под сапожищем фашиста
                          стонет родимый народ.

                          Плачут от бед киевляне.
                          Сел супостат на престол.
                          На развлечения тянет
                          немцев: сыграть что ль в футбол?

                          Перед началом собрали
                          наших тайком на дворе,
                          настрого им приказали,
                          чтоб поступались в игре.

                          Вырвать победу в неволе.
                          В этом беспомощен фарт.
                          Вот и футбольное поле.
                          Встретились «Флакельф» и «Старт».

                          «Нет! Мы не станем рабами!»,-
                          сжали бойцы кулаки.
                          «Будет победа за нами!
                          Ну-ка вперёд, казаки!

                          Не опозорим свой город!
                          Не проиграем мы матч!»
                          После начала так скоро
                          влуплен фашистам был мяч.

                          Немцы тогда проиграли.
                          Сдюжили матч игроки.
                          Хлопцев в концлагерь забрали.
                          Кто возвратился, редки.

                          Горны, звучите раздольно!
                          Пойте свой гимн игрокам!
                          Слава команде футбольной!
                          Слава отважным борцам!

                          • 2 оценки
                          • Прокомментировать
                          • Нравится
                          • Сборники
                          • Поделиться

                              Мій Боже славний! Я до Тебе
                              Несу молитви і прохання,
                              Дивлюся мовчки я у небо,
                              И шлю Тобі своє вітання.

                              І я з Тобою розмовляю,
                              До Тебе в мене є довіра,
                              Своє життя я вже не лаю,
                              Тепер в мені зростає віра!

                              Господь наш! Ти Своєю кров’ю
                              Сплатив, щоб всі прокляття зняти,
                              І Ти прийшов до нас з любов’ю,
                              Щоб як дітей Своїх прийняти!

                              Ти Духом пестиш і голубиш,
                              І заспокоюеш: не кисни!
                              І знаю я: Ти мене любиш,
                              І всіх нас, хоч такі ми різні!

                              Мій Боже славний! Знов до Тебе
                              Іду з молитвою, з проханням,
                              І хоч шепочу чути ледве,
                              Я вірю: Ти здійсниш бажання!

                              • Нет оценок
                              • 1 комментарий
                              • Нравится
                              • Сборники
                              • Поделиться

                                  • 2 оценки
                                  • Прокомментировать
                                  • Нравится
                                  • Сборники
                                  • Поделиться

                                      ДІВЧИНА ІЗ ДОНЕЦЬКА

                                      Боронь її Боже — дівчинку із Донецька.
                                      Най зорі над нею сіяють — потужні ТЕЦи,
                                      Най батько Сварог обіймає своїми вітрами,
                                      Бо віра її міцна, наче в Далай-Лами.

                                      Бо віра її непохитна — мов танк, сталева,
                                      Мов кошеня, що виросте й стане левом.
                                      Бо втратила все, що тільки втратити можна,
                                      Бо пізно назад, бо вийнято меч із ножен.

                                      Бо треба іти, якщо, звiсно, хочеш жити,
                                      Бо всі негаразди — такий собі янголів шифр.
                                      Ніщо не даремно, якщо докопатись до суті.
                                      Життя часом сіль — так важко в нім бути цукром.

                                      Але якщо чесно, вже заїб*лась втрачати,
                                      Долі удари сильніші ударів Чака
                                      Норріса. Тут зламається кожен.
                                      Можна їй трошки щастя, Господи, можна?

                                      Бо час утікає, зникає піском крізь пальці,
                                      І серце вмирає, тьмяніє із часом кристал. Цей
                                      Вимір жорстокий із ніжними та слабкими,
                                      Келих із болем випустив з лап. Кинув.

                                      На голови Сатана тим, хто живе по правді,
                                      Хто не живе так – у слуги собі побрав тих,
                                      Хто підставляє щоку – таких б’ють жорсткіше,
                                      Годі тут сподіватися на щось інше.

                                      Годі тут сподіватись на щось ліпше,
                                      Допоки за нею їде небесний ліфт ще.

                                      Вона стане сильнішою. Хіба у неї є вибір?
                                      Пофіг, що бл*дських думок витанцьовує вихор.

                                      Пофіг, що градами сльози вмивають землю,
                                      Що злі язики автоматними чергами стелять.

                                      Боронь її Боже, фею із Чорного міста,
                                      Де, мов піраміди під Сонцем стоять террикони,
                                      Де мороку море, де справедливості мізер,
                                      І вдалечінь тікають блакитні вагони.

                                      Вона за вагонами в небо, у край дитинства,
                                      Яке продала за «Саммерсбі» й синій «Вінстон».
                                      У місто байдужих, туди, де каштани, де Шева.
                                      Те, що нещасна, зовсiм не значить дешева.

                                      Серед усмішок, що хочуть лиш крові та плоті,
                                      Згадує тих, хто пішов, а також тепло тих,
                                      Якi були поруч, коли затягало небо
                                      Димами та пилом, коли розривались комети.

                                      Коли гриміли громи, Перунові раті,
                                      Ішли, щоби жити, ішли, щоби помирати.

                                      Хтось стрiв там початок, а хтось знаходив кінець там.
                                      Боронь її Боже, дівчинку із Донецька.

                                      Вірші про школу для першокласників українською мовою

                                      Перший раз в перший клас. Така подія буває лише один раз у житті! Пропонуємо підбірку віршів для дітей про школу, перший клас, 1 вересня.

                                      ***
                                      Я бажаний у школі гість—
                                      Мені вже виповнилось шість.
                                      Я радий, як ніколи,
                                      Бо йду уже до школи.

                                      ***
                                      Так святково сонечку сьогодні.
                                      Всюди квіти… Квіти й сміх.
                                      Білі голуби на підвіконні
                                      Туркотять до іграшок моїх,
                                      Щоб вони сьогодні не скучали,
                                      А самі і гралися, і спали…
                                      Волохан, мій котик, теж святковий,
                                      Знає він, що я іду до школи.

                                      ***
                                      Я хвилююся, як ніколи,
                                      Я хвилююся весь час,
                                      Адже я прийшла до школи —
                                      В перший раз у 1 клас.

                                      ***
                                      Жовтіє листя на тополі.
                                      Летять у синяві хмарки.
                                      Відкриті навстіж двері в школі —
                                      Ідуть до школи першачки.

                                      З гілок тополь злітає листя,
                                      Кружляє й падає до ніг.
                                      Уперше діти урочисто
                                      Переступають цей поріг.

                                      ***
                                      …Ось і школа. Квіти, квіти
                                      загойдалися вгорі.
                                      Ті, що звались просто діти,
                                      нині звуться школярі.

                                      — Школа,— вчителька сказала,—
                                      це не просто гарний дім
                                      і не просто класи, зали —
                                      треба знати це усім.

                                      В школі всіх наук джерела
                                      дбало зібрані людьми.
                                      За віки міста і села
                                      школа вивела з пітьми.

                                      Усього багато в школі
                                      є цікавого для вас.
                                      А тепер ідіть поволі,
                                      любі діти, в перший клас.

                                      Подарункові ручки для керівника, бухгалтера, вчителів, колег, рідних, дітей різного віку (Інтернет-магазин Tovarik.com.ua)

                                      Завтра зранку в перший раз
                                      Я іду у перший клас!
                                      Але я іще ніколи
                                      Не збирав портфель до школи.

                                      Що ж покласти у цю сумку.
                                      Покладу пенал і гумку,
                                      Ведмежатко і лопату,
                                      Білочку руду, хвостату,

                                      М’яч, пухкесеньку подушку,
                                      На обід — смачну пампушку,
                                      Тракторець, машину, мило!
                                      Ой, як швидко звечоріло…

                                      Я іду у перший клас
                                      Завтра зранку перший раз.
                                      Хто б тепер мені сказав,
                                      Чи я все в портфель поклав?

                                      ***
                                      Я сьогодні йшла до школи,
                                      Встала рано, як ніколи.
                                      Швидше, мамо, швидше, тату!
                                      Скільки ж можна вже чекати?
                                      Я ж іду не в дитсадок.
                                      А на перший свій урок!

                                      ***
                                      Перший, перший, перший раз
                                      Йде Яринка в перший клас.
                                      Перший раз за парту сіла,
                                      Пише палички несміло.
                                      Ох, невмілі ручки,
                                      Неслухняна ручка.
                                      Дівчина маленька,
                                      Палички кривенькі.
                                      В класі тиша, тиша, тиша…
                                      Вже Яринка пише, пише…
                                      Дівчинка маленька,
                                      Літери рівненькі
                                      І слова чудові.
                                      Ось вам слово в слово:
                                      МАМА, УКРАЇНА —
                                      НАША БАТЬКІВЩИНА.

                                      ***
                                      Маю зошит, маю книжку,
                                      Он лежать вони на ліжку.
                                      Маю читанку й буквар,
                                      Значить, справжній я школяр.

                                      Хоча бігаю, як вітер,
                                      Та вже знаю кілька літер.
                                      Їх навчилась від татуся,
                                      Решту в школі я навчуся.

                                      Залишайся вдома, лялько!
                                      Хоч мені тебе і жалко,
                                      Ти іще не підросла –
                                      І для школи ще мала.

                                      ***
                                      Цього року довге літо,
                                      Дні ідуть поволі.
                                      От ішли б вони скоріше,
                                      Я уже б учився в школі.
                                      Все читав би букварі
                                      Дідусеві і сестрі.

                                      ***
                                      Отакий, як у букварику,
                                      Із букетом у руках,
                                      Чом спинився ти, школярику,
                                      Серце в грудях, наче птах?

                                      Як складав ти в ранець зошити!
                                      Як чекав щасливих днів!
                                      Щоб до сліз перетривожити,
                                      Перший дзвоник продзвенів.

                                      За порогом – вітру витівки,
                                      Шелестіння верховіть.
                                      В нашім класі Перша вчителька
                                      Усміхаючись стоїть.

                                      ***
                                      Я сьогодні перший раз,
                                      Перший раз
                                      Йду до школи в перший клас,
                                      В перший клас!

                                      Свято радісне, веселе –
                                      І у нас, і у вас.
                                      Я крокую сам до школи
                                      В перший клас, перший раз!

                                      Цуценя моє, вгамуйся
                                      І не гавкай, любий, цить,
                                      Коли дзвоник на уроки
                                      Продзвенить, продзвенить!

                                      ***
                                      Правда ж, мамо, я великий?
                                      Сам взуваю черевики,
                                      Зашнуровую шнурочки,
                                      Сам вдягаю я сорочку,
                                      І не плчу я ніколи –
                                      Я сьогодні йду до школи!

                                      ***
                                      Ідемо дружно і сміливо
                                      Чекає школа, світлий клас
                                      Життя цікаве і прекрасне
                                      Розпочинається у нас.

                                      ***
                                      Вранці я прибіг бігцем до школи,
                                      В ній я ще не був ніколи.
                                      А зі мною мама й тато,
                                      Бо і в них велике свято.

                                      Стихи для 1 класса для заучивания наизусть

                                      Афанасий Фет — Чудная картина

                                      Чудная картина,
                                      Как ты мне родна:
                                      Белая равнина,
                                      Полная луна,
                                      Свет небес высоких,
                                      И блестящий снег,
                                      И саней далёких
                                      Одинокий бег.

                                      Иван Белоусов — Первый снежок

                                      Первый зимний снежок
                                      Белым пухом летит;
                                      Первый лёгкий мороз
                                      Веселит и бодрит.

                                      Погляди — на дворе
                                      Скоро будет гора,
                                      Всё бело, грязи нет, —
                                      Санки ладить пора.

                                      Хорошо по горе
                                      Пролететь как стрела;
                                      Только шапку держи,
                                      Чтоб осталась цела.

                                      Рукавички надень,
                                      Одевайся теплей,
                                      Кушачком подтянись,
                                      Выходи поскорей.

                                      Георгий Ладонщиков — Зимняя радость

                                      Белый снег-снежок
                                      Жжётся, колется.
                                      Выходи, дружок,
                                      За околицу.

                                      Там снежком гора
                                      Припорошена,
                                      Там лыжня вчера
                                      Мной проложена.

                                      Побежим с тобой
                                      К лесу синему,
                                      Принесём домой
                                      Радость зимнюю.

                                      Алексей Толстой

                                      Вот уж снег последний в поле тает,
                                      Тёплый пар восходит от земли,
                                      И кувшинчик синий расцветает,
                                      И зовут друг друга журавли.

                                      Юный лес, в зелёный дым одетый,
                                      Тёплых гроз нетерпеливо ждёт;
                                      Всё весны дыханием согрето,
                                      Всё кругом и любит и поёт;

                                      Утром небо ясно и прозрачно,
                                      Ночью звёзды светят так светло;
                                      Отчего ж в душе твоей так мрачно
                                      И зачем на сердце тяжело?

                                      Грустно жить тебе, о друг, я знаю,
                                      И понятна мне твоя печаль:
                                      Отлетела б ты к родному краю,
                                      И земной весны тебе не жаль…

                                      Алексей Плещеев — Весна

                                      Уж тает снег, бегут ручьи,
                                      В окно повеяло весною…
                                      Засвищут скоро соловьи,
                                      И лес оденется листвою!

                                      Чиста небесная лазурь,
                                      Теплей и ярче солнце стало,
                                      Пора метелей злых и бурь
                                      Опять надолго миновала…

                                      Тимофей Белозёров — Тучка

                                      Лежит на небе туча,
                                      Вздыхает и ворчит,
                                      А маленькая тучка
                                      Копытцами стучит.

                                      По луже,
                                      По дорожке,
                                      По зонтику груздя
                                      Стучит, как оленёнок,
                                      Копытцами
                                      Дождя!

                                      Алексей Плещеев

                                      Скучная картина!
                                      Тучи без конца,
                                      Дождик так и льётся,
                                      Лужи у крыльца…

                                      Чахлая рябина
                                      Мокнет под окном,
                                      Смотрит деревушка
                                      Сереньким пятном.

                                      Что ты рано в гости,
                                      Осень, к нам пришла?
                                      Ещё просит сердце
                                      Света и тепла.

                                      Ирина Токмакова — Осень

                                      Опустел скворечник —
                                      Улетели птицы,
                                      Листьям на деревьях
                                      Тоже не сидится.

                                      Целый день сегодня
                                      Всё летят, летят…
                                      Видно, тоже в Африку
                                      Улететь хотят.

                                      Афанасий Фет

                                      Мама! глянь-ка из окошка —
                                      Знать, вчера недаром кошка
                                      Умывала нос:
                                      Грязи нет, весь двор одело,
                                      Посветлело, побелело —
                                      Видно, есть мороз.
                                      Не колючий, светло-синий
                                      По ветвям развешан иней —
                                      Погляди хоть ты!
                                      Словно кто-то тороватый
                                      Свежей, белой, пухлой ватой
                                      Все убрал кусты.
                                      Уж теперь не будет спору:
                                      За салазки, да и в гору
                                      Весело бежать!
                                      Правда, мама?
                                      Не откажешь,
                                      А сама, наверно, скажешь:
                                      «Ну, скорей гулять!»

                                      Марина Бородицкая — Колдунье не колдуется

                                      Сидит колдунья, дуется
                                      На целый белый свет:
                                      Колдунье не колдуется,
                                      И вдохновенья нет.

                                      Наколдовала к завтраку
                                      Из Африки банан,
                                      А появился — здрасьте вам
                                      Из Арктики буран.

                                      Наколдовала к ужину
                                      В стаканчике пломбир,
                                      Но убедилась с ужасом:
                                      В стаканчике — кефир!

                                      Ну что за невезение,
                                      Ну что за наказание —
                                      И даже вместо пения
                                      Выходит рисование,

                                      И даже вместо курицы
                                      Выходит пистолет…
                                      Сидит колдунья, дуется
                                      На целый белый свет.

                                      А может быть, кто дуется —
                                      Тому и не колдуется?

                                      Агния Барто — Игра в слова

                                      Скажи погромче
                                      Слово «гром» —
                                      Грохочет слово,
                                      Словно гром.

                                      Скажи потише:
                                      «Шесть мышат» —
                                      И сразу мыши
                                      Зашуршат.

                                      Скажи:
                                      «Кукушка на суку» —
                                      Тебе послышится:
                                      «Ку-ку».

                                      Эмма Мошковская — Хитрые старушки

                                      Наверно, у старушек
                                      Полным-полно игрушек!
                                      Матрёшек и петрушек
                                      И заводных лягушек.
                                      Но хитрые старушки
                                      Припрятали игрушки
                                      И сели в уголок

                                      Вязать себе чулок,
                                      И гладить свою кошку,
                                      И охать понарошку.
                                      А сами только ждут,
                                      Когда же все уйдут!

                                      И в тот же миг
                                      Старушки — прыг!

                                      Летит чулок
                                      Под потолок!
                                      И достают старушки
                                      Слона из-под подушки,
                                      И куклу, и жирафа,
                                      И мячик из-под шкафа.

                                      Но только в дверь — звонок
                                      Они берут чулок…

                                      И думают старушки —
                                      Не знает про игрушки
                                      Никто-никто в квартире
                                      И даже в целом мире!

                                      Брюсов В. Я. — Вы, снежинки, вейте…

                                      Вы, снежинки, вейте,
                                      Нас лишь пожалейте!
                                      Вас, снежинок, много, много,
                                      И летите вы от бога.
                                      Где нам с вольными бороться!
                                      Вам привольно, вам поется.
                                      Захотите, — заметете,
                                      Город в цепи закуете…

                                      А. Бородский — Мы построили дом

                                      Мы построили просторный
                                      Четырёхэтажный дом.
                                      И для всех своих игрушек
                                      Место в доме мы, найдем.

                                      В доме окна есть и двери,
                                      Крыша крашеная есть…
                                      Здесь поселятся игрушки.
                                      Хорошо им будет здесь!

                                      Е. Благинина — Полюбуйтесь-ка, игрушки!

                                      Я, как мама, не люблю
                                      В доме беспорядка.
                                      Одеяло расстелю
                                      Ровненько и гладко.

                                      На пуховые подушки
                                      Я накину кисею.
                                      Полюбуйтесь-ка, игрушки,
                                      На работу на мою!

                                      В. Берестов — Читалочка

                                      Как хорошо уметь читать!
                                      Не надо к маме приставать,
                                      Не надо бабушку трясти:
                                      «Прочти, пожалуйста! Прочти!»
                                      Не надо умолять сестрицу:
                                      «Ну, почитай ещё страницу».
                                      Не надо звать,
                                      Не надо ждать,
                                      А можно взять —
                                      И почитать!

                                      А. Кузнецова — Подружки

                                      Мы поссорились с подругой
                                      И уселись по углам.
                                      Очень скучно друг без друга!
                                      Помириться нужно нам.

                                      Я ее не обижала,
                                      Только Мишку подержала,
                                      Только с Мишкой убежала
                                      И сказала: «Не отдам».

                                      Я пойду и помирюсь.
                                      Дам ей Мишку, извинюсь,
                                      Дам ей куклу, дам трамвай
                                      И скажу: «Играть давай!»

                                      Счет

                                      Раз, два, три, четыре, пять…
                                      Может, лучше посчитать?
                                      Кончить дело, а потом
                                      Можно ползать под столом,
                                      Можно бегать,
                                      Можно петь,
                                      Можно в дудочку дудеть,
                                      Можно бублики жевать,
                                      Можно шарик надувать.
                                      Раз, два, три, четыре, пять…

                                      Летят, летят дождинки,
                                      Не выйдешь из ворот.
                                      По вымокшей тропинке
                                      Сырой туман ползёт.
                                      У погрустневших сосен
                                      И огненных рябин
                                      Идёт и сеет осень
                                      Душистые грибы!

                                      Все быстрее облетают клены,
                                      Все темнее низкий свод небес,
                                      Все виднее, как пустеют кроны,
                                      Все слышнее, как немеет лес…
                                      И все чаще прячется во мгле
                                      Солнце, охладевшее к земле.

                                      Самуил Маршак — Великан

                                      Раз, Два, Три, Четыре.
                                      Начинается рассказ.
                                      В сто тринадцатой квартире
                                      Великан живёт у нас.

                                      На столе он строит башни,
                                      Строит город в пять минут.
                                      Верный конь и слон домашний
                                      Под столом его живут.

                                      Н. Саконская — Волчок

                                      Мой волчок — на тонкой ножке,
                                      С деревянной головой.
                                      Покрутил его немножко —
                                      Оказалось, он живой!

                                      Он и пляшет, и поёт,
                                      И гудит, как самолёт,
                                      Он бежит бегом,
                                      Он жужжит жуком.

                                      Покружился мой волчок,
                                      Завалился на бочок,
                                      Лёг на коврик —
                                      И молчок…

                                      В. Донникова — Хозяюшка

                                      Маша стряпает, хлопочет —
                                      Каши есть голыш не хочет!
                                      Только Маша терпелива,
                                      Не ленива, говорлива.

                                      С уговором, не спеша
                                      Накормила голыша.
                                      «Каша в поле росла,
                                      К нам в тарелку пришла!

                                      Всех друзей угостим,
                                      Всем по ложке дадим:
                                      Птичке-невеличке,
                                      Зайцу и лисичке,

                                      Кошке и Матрёшке —
                                      Всем дадим по ложке!»
                                      Сказка Машина проста,
                                      А тарелка пуста.

                                      М. Антоневич — Цыплята

                                      Много игрушек
                                      У нашей Аленки!
                                      Вот на дощечке
                                      Четыре цыплёнка.

                                      Дёрнет Алёнка
                                      Шнурочек — и тут
                                      Сразу четыре
                                      Цыплёнка клюют!

                                      Цыплята живут
                                      У Аленки два года,
                                      Но, видно, они
                                      Нехорошей породы:

                                      Цыплята всё время
                                      Клюют да клюют,
                                      Но только обидно —
                                      Совсем не растут!

                                      Е. Благинина — Обедать

                                      Рая, Машенька и Женька,
                                      Мойте руки хорошенько
                                      Не жалейте мыла.
                                      Я уж стол накрыла.

                                      Всем поставила приборы,
                                      Всем салфетки раздала.
                                      Прекращайте разговоры. —
                                      Я вам супу налила.

                                      Ножик, вилку или ложку
                                      Не держите в кулаке.
                                      Не кормите тут же кошку:
                                      Плошка кошки — в уголке.

                                      Хлеб в солонку не макайте
                                      И друг дружку не толкайте.
                                      На второе будет рыба,
                                      А на сладкое компот.

                                      Пообедали? Ну вот!
                                      Что должны сказать?
                                      Спасибо!

                                      А. Барто — Я выросла

                                      Мне теперь не до игрушек —
                                      Я учусь по букварю,
                                      Соберу свои игрушки
                                      И Сереже подарю.

                                      Деревянную посуду
                                      Я пока дарить не буду.
                                      Заяц нужен мне самой —
                                      Ничего, что он хромой,

                                      А медведь измазан слишком…
                                      Куклу жалко отдавать:
                                      Он отдаст её мальчишкам.
                                      Или бросит под кровать.

                                      Паровоз отдать Серёже?
                                      Он плохой, без колеса…
                                      И потом, мне нужно тоже
                                      Поиграть хоть полчаса!

                                      Мне теперь не до игрушек —
                                      Я учусь по букварю…
                                      Но я, кажется, Сереже
                                      Ничего не подарю.

                                      А. Барто — В школу

                                      Почему сегодня Петя
                                      Просыпался десять раз?
                                      Потому что он сегодня
                                      Поступает в первый класс.

                                      Он теперь не просто мальчик,
                                      А теперь он новичок,
                                      У него на новой куртке
                                      Отложной воротничок.

                                      Он проснулся ночью темной,
                                      Было только три часа.
                                      Он ужасно испугался,
                                      Что урок уж начался.

                                      Он оделся в две минуты,
                                      Со стола схватил пенал,
                                      Папа бросился вдогонку,
                                      У дверей его догнал.

                                      За стеной соседи встали,
                                      Электричество зажгли,
                                      За стеной соседи встали,
                                      А потом опять легли.

                                      Разбудил он всю квартиру,
                                      До утра заснуть не мог.
                                      Даже бабушке приснилось,
                                      Что она твердит урок.

                                      Даже дедушке приснилось,
                                      Что стоит он у доски
                                      И не может он на карте
                                      Отыскать Москвы-реки.

                                      Почему сегодня Петя
                                      Просыпался десять раз?
                                      Потому что он сегодня
                                      Поступает в первый класс.

                                      Л. Модзалевский — Приглашение в школу

                                      Дети! В школу собирайтесь, —
                                      Петушок пропел давно!
                                      Попроворней одевайтесь, —
                                      Смотрит, солнышко в окно!

                                      Человек, и зверь, и пташка —
                                      Все берутся за дела;
                                      С ношей тащится букашка,
                                      За медком летит пчела.

                                      Ясно поле, весел луг,
                                      Лес проснулся и шумит,
                                      Дятел носом тук да тук!
                                      Звонко иволга кричит.

                                      Рыбаки уж тянут сети,
                                      На лугу коса звенит…
                                      Помолясь, за книгу, дети!
                                      Бог лениться не велит!

                                      Самуил Маршак — Жадина

                                      — Гриша, Гриша, дай мне нож.
                                      — Ты обратно не вернёшь.
                                      — Дай-ка, Гриша, карандаш.
                                      — Ты обратно не отдашь.
                                      — Гриша, Гриша, дай резинку.
                                      — Ты откусишь половинку.
                                      — Гриша, Гриша, дай чернил.
                                      — Ты бы сбегал и купил.

                                      Сергей Михалков — Важный совет

                                      Нельзя воспитывать щенков
                                      Посредством крика и пинков.

                                      Щенок, воспитанный пинком.
                                      Не будет преданным щенком.

                                      Ты после грубого пинка
                                      Попробуй подзови щенка!

                                      Ирина Токмакова — Голубая страна

                                      А я рано утром залез на сосну,
                                      Я видел вдали голубую страну,
                                      Голубых людей,
                                      Голубых лошадей,
                                      Голубых-голубых индюков.

                                      А я поздно вечером влез на сосну,
                                      Я видел вдали золотую страну,
                                      Золотых людей,
                                      Золотых лошадей,
                                      Золотых-золотых индюков.

                                      А если б я ночью залез на сосну,
                                      Увидел бы я никакую страну,
                                      Никаких людей,
                                      Никаких лошадей,
                                      Никаких-никаких индюков.

                                      Ничья кошка

                                      Это ничья кошка,
                                      Имени нет у неё.
                                      У выбитого окошка
                                      Какое ей тут житьё.

                                      Холодно ей и сыро.
                                      У кошки лапа болит,
                                      А взять её в квартиру
                                      Соседка мне не велит.

                                      Крокодилы

                                      Прошу вас, не надо съезжать по перилам,
                                      Вы можете в зубы попасть крокодилам!
                                      Они притаились на каждой площадке
                                      И всех, кто съезжает, хватают за пятки
                                      И тащат на дно африканского Нила.
                                      Прошу вас, не надо съезжать по перилам!

                    Ссылка на основную публикацию
                    Статьи c упоминанием слов:
                    Adblock
                    detector